Гіперактивність – риса характеру або хвороба?

Ваш малюк «живчик» з народження, і зупинити його під час неспання практично неможливо? Більшість батьків така поведінка лише радує, адже якщо дитина активна – то вона безперечно здорова та щаслива. Але часом трапляється і так, що ця зайва енергійність починає дратувати не тільки маму з татом, а й самого маленького непосиду. З віком у дитини формується неможливість сконцентруватись на чомусь тривалий час, і це негативним чином впливає на навчання та життя в цілому. В подібних випадках мова може йти про таке захворювання, як гіперактивність, що сьогодні є на вустах у багатьох батьків. Що за недуга це така, і чи завжди активний малюк є гіперактивним? Давайте спробуємо знайти відповіді на ці питання.

Гіперактивність – риса характеру або хвороба?

Що таке гіперактивність

Деякі матусі називають своїх малят гіперактивними лише через те, що їх запасу енергії можна лише позаздрити. Вони постійно бігають, стрибають, щось вигадують та веселяться у своє задоволення. Дорогі батьки, діагноз «гіперактивність» може поставити лише кваліфікований лікар, адже надлишок енергійності – це не єдиний та не головний симптом цього захворювання. На мові медицини воно називається синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), тож основна його проблема полягає в тому, що дитина не може зосередити свою увагу тривалий час на тій чи іншій справі.

В залежності від того, який із проявів переважає, виділяють три різновиди СДУГ:

  1. Синдром надмірної рухової активності без дефіциту уваги.
  2. Дефіцит уваги без гіперактивності.
  3. Дефіцит уваги з гіперактивністю – варіант, що зустрічається у більшості випадків.

На превеликий жаль, статистика каже про те, що з кожним роком кількість дітей з діагнозом СДУГ стає все більшою.

Гіперактивність – риса характеру або хвороба?

Причини гіперактивності та дефіциту уваги у дітей

На сьогоднішній день існує немало теорій, що пояснюють причини появи СДУГ у малюків. Вченими перевірені та опитані сотні тисяч хворих, втім стверджувати однозначно, що картина є до кінця зрозумілою, ще не можна. За останніми даними, виділені три групи причин, які можуть провокувати розвиток гіперактивності та дефіциту уваги у дітей.

Гіперактивність – риса характеру або хвороба?

Проблеми, що виникають під час вагітності або пологів

Як це не печально, але появу гіперактивності у дитини можуть викликати і такі невеликі труднощі, які виникають у період вагітності або у момент пологів, і про які матуся забуває одразу, як тільки її стан приходить в норму. До цих причин відносять:

  • сильний токсикоз;
  • неправильне харчування, паління або стрес під час вагітності;
  • загроза переривання вагітності;
  • внутрішньоутробне кисневе голодування плоду;
  • поява малюка шляхом кесаревого розтину;
  • стрімкі або занадто довгі пологи;
  • вага немовляти менше 2,5 кг при народженні;
  • ураження ЦНС дитинки у період вагітності або під час пологів.

Гіперактивність – риса характеру або хвороба?

Спадковість

Досить часто у розмові з батьками з’ясовується, що гіперактивний малюк має близьких родичів, які в дитинстві страждали від схожих проблем. Існує припущення, що захворювання розвивається через мутацію в генах, які регулюють обмін дофаміна (речовини, що впливає на передачу нервових імпульсів).

Фактори соціально-біологічного характеру:

  • несприятливі умови проживання;
  • конфлікти та скандали в родині;
  • розлучення батьків;
  • жорстокі умови виховання, та інші.

Гіперактивність – риса характеру або хвороба?

Симптоми та ознаки СДУГ

Прояви недуги є такими, що їх досить легко сплутати зі звичайними рисами характеру. Оскільки при синдромі дефіциту уваги та гіперактивності грань між нормою та патологією є досить тонкою, робити певні висновки може лише кваліфікований спеціаліст. А от відповісти на питання, чи є необхідність звертатись до лікаря за допомогою, батьки можуть і самостійно.

Для того, щоб і Ви, любі читачі, мали змогу це зробити, пропонуємо до Вашої уваги перелік основних симптомів СДУГ:

  1. У малюка з’являються проблеми зі сном: він дуже довго засинає та спить досить тривожно, може здригатися та кричати уві сні.
  2. Дитина весь час находиться у русі, під час сидіння совається на стільці, дригає ногами, постійно щось смикає руками, стукає пальцями по столу, тощо.
  3. Крихітка з СДУГ не може себе достатньо контролювати: малюк продовжує рухатись, навіть якщо надзвичайно стомився, і починає вередувати через свою втому. Зосередити увагу на чомусь довгий час у нього також не виходить.
  4. Маля стає розсіяним, його рухи переважно незграбні. Для нього зламати щось, впустити чи розлити – це звичайна справа, і з часом до такої поведінки звикають навіть батьки, списуючи її на особливість характеру.
  5. Дитина задає мільйон питань, але рідко дослуховує відповіді, бо в голові вже починають з’являтись нові ідеї.
  6. Емоції у малюка практично не контролюються: він може засміятись або заплакати буквально без причини.
  7. Крихітці важко адаптуватись в колективі через свою непосидючість та конфліктність.
  8. Дитина має погано розвинуту дрібну моторику, тому у неї визивають складнощі такі дії, як зав’язування шнурків, застібання ґудзиків та інші справи, що потребують уваги та скрупульозності.
  9. З часом виникають складнощі з навчанням: малюк може недописувати слова або починати їх написання не з першої букви, йому важко малювати дрібні елементи, складно навіть обвести щось по контуру.

Напевне, зараз більшість батьків впізнали і своїх крихіток у пунктах нашого списку. Проте, це зовсім не означає, що Ваша маля приречене на страшний діагноз, адже всі ці ознаки можуть бути банальним проявом характеру. Втім, аби не мучитись у здогадках, зверніться краще за консультацією до лікаря, щоб відкинути всі сумніви або не упустити потрібний момент.

Гіперактивність – риса характеру або хвороба?

Важливо!

Розпізнати у дитини розвиток СДУГ допоможуть спостереження за її поведінкою. Гіперактивний малюк поводить себе однаково як вдома, так і в колективі (в садочку, у школі, на дитячому майданчику). У той же час, здорова дитина може показувати свій характер лише близьким людям, а з незнайомими бути абсолютно спокійною.

Любі батьки! Коли наші дітки активні та веселі – це надзвичайно радує нас та всіх оточуючих. Втім, і веселощам має бути міра. Якщо Ви підозрюєте у своєї крихітки гіперактивність, зверніться до невропатолога і, по можливості, до нейропсихолога, які при необхідності назначать лікування та терапію.

Повертаючись до нашої теми, відповімо, що гіперактивність, якщо її наявність у дитини підтверджена спеціалістами – це все ж таки не риса характеру, а недуга, яка потребує прийняття певних мір. Лякатись її не потрібно, та й закривати очі не варто, адже ігнорування лікування може призвести до певних труднощів у дорослому житті.

Тож, бажаємо найміцнішого здоров’я Вам та Вашим малюкам, і нехай ніякі хвороби не затьмарюють їх щасливе майбутнє.

Коментарі покищо відсутні
Коментарі сайту
Коментарі facebook

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов'язкові поля позначені *